НА ДОПОМОГУ УЧНЯМ

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

Всеукраїнська дитяча лінія “Телефон довіри” – 0 800 500 21 80
Національна “гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми – 0 800 500 22 50
Національна “гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей – 0 800 500 33 50
Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім`ї – 044 451 5451
Телефон гарячої лінії UNICEF Україна – 044 254 24 50
Телефон гарячої лінії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – 044 253 75 89
Телефонна “гаряча лінія” Міністерства освіти і науки України – 044 279 35 74
Телефон довіри по ВІЛ/СНІД. Національна лінія – 0 800 500 45 10
Гаряча лінія “Служби розшуку дітей” – 0 800 50 14 14
Безкоштовно, анонімно, конфіденційно!

ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ: ВІДНОСИНИ З БАТЬКАМИ

1.Проявляйте увагу до своїх батьків. Вони утомлюються на роботі. Порадуйте їх чим-небудь. Це допомагає налагодити контакт.
2. Намагайтеся розмовляти з батьками людською мовою – це дасть кращий результат, ніж лементи й ляскіт дверми.
3. Прохайте батьків розповісти про свою юність, про конфлікти з батьками. Це приведе до більш глибокого розуміння між вами.
4. Пам’ятайте, що іноді в батьків буває просто поганий настрій. Постарайтеся не влаштовувати в цей час у будинку гучних вечірок.
5. Якщо батьки поводяться з вами як з маленькою дитиною, нагадаєте чемно їм, що ви вже подорослішали й прагли б разом з ними вирішувати проблеми, пов’язані з вашим життям.
6. Дайте зрозуміти батькам, що ви потребуєте їхньої поради й допомоги. Це допоможе встановити у будинку сприятливу обставину.
7. Розмовляйте зі своїми батьками, повідомляйте їм новини вашого життя.
8. Намагайтеся не обманювати батьків. Таємне однаково стає явним.
9. Пам’ятайте, що батьки теж можуть робити помилки. Будьте поблажливі.
10. Батьківська заборона найчастіше виявляється правильним розв’язком. Задумайтеся, що б відбулося, якби вам було дозволено все.
11. Якщо відбулася сварка й ви почуваєте себе винуватим, знайдіть у собі сили підійди першим. Повагу ви не втратите, повірте.
12. Установите з батьками границі особистої території, але не дратуючись, не вимагаючи. Просто попрохайте їх про це.
13. Робота в будинку служить відмінною підготовкою до самостійного життя. Віднесіться до неї з розумінням.
14. Повернення додому до певного часу – це спосіб відгородити себе від неприємностей, тобто захід безпеки. Якщо затримуєтеся,обов’язково подзвоніть, вони ж хвилюються. Побережіть їх для себе.
15. Про покарання. Батьки можуть припинити заохочення, відлучити вас від друзів. І все це може відбутися, як ви вважаєте, з– за дрібниці. Батьків же ця «дрібниця» може вивести із себе. Подумайте, може бути, батьки бачать небезпеку, яку ви або не усвідомлюєте, або зменшуєте.
16. Вимагайте, щоб батьки пояснювали мотиви своєї поведінки стосовно вас і ваших друзів. Може бути, вам стане зрозуміло, чому вони чинять саме так.
17. Якщо ви розізлилися на когось або із друзів, учителів, роздратовані на бруд, сльоту, а також на «двійку», поставлену «нізащо», не зривайте зло на батьках. Це не розсудливо й приводить до сумних наслідків.

Пам’ятка «Як займатися особистісним саморозвитком»

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість.

2. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

3. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

4. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

5. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

6. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко – «ні».

7. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

8. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

9. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

10. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Поради: "Ким бути..? Яку професію обрати?"

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно враховувати ряд факторів:

1 власні побажання;

2 психологічні особливості та можливості;

3 потреби ринку праці.

Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує як прийняти оптимальне рішення.

ЗОНА ОПТИМАЛЬНОГО ВИБОРУ = ХОЧУ+МОЖУ+ТРЕБА

Хочу: бажання, цікавість, прагнення;

Можу: здібності, таланти, стан здоров’я;

Треба: стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.

Щоб дійти до зваженого рішення цієї формули слід зробити наступні кроки:

1 Скласти список професій, які Вам подобаються, цікаві, за якими Ви хотіли б працювати;

2 Скласти перелік вимог до професії, що обирається;

3 Скласти перелік своїх вимог:

– професія, що обирається, й майбутній рід занять;

– професія, що обирається, й життєві цілі;

– професія, що обирається, й реальне працевлаштування за фахом;

– професія, що обирається, й мої схильності й здібності;

4 Проаналізувати ситуацію на ринку праці.

Яка професія найкраще вам підійде?

Перш ніж взятися за будь-яку справу, потрібно вміло вибрати професію. При усьому величезному розмаїтті людей, усіх їх можна розділити на екстравертів і інтровертів, на людей з високим та низьким нейротизмом. Ми пропонуємо вам довідатися, які професії вам найкраще можуть підійти. Уважно прочитайте визначення соціонічних типів.

До якого типу належите ви?

Екстраверт:

1 орієнтований на зовнішній світ, відкритий подіям;

2 активний, ініціативний, схильний до ризику;

3 відкрито висловлює свою думку;

4 контактний, легко знайомиться і так само легко розлучається з людьми;

5 співвідносить свої думки з думкою оточуючих;

6 добре працює у колективі.

Інтроверт:

1 орієнтованийна свій внутрішній світ і свої враження від зовнішніх факторів;

2 часто важко входить у нові контакти, тому має вузьке коло друзів;

3 прагне тиші, намагається захиститися від надлишку нової інформації;

4 зовні спокійний, виглядає замисленим, переважно мовчазний;

5 зазвичай не любить несподіванок;

6 добре працює наодинці.

Проте не думайте, що бути екстравертом добре, а інтровертом погано. Екстраверти, наприклад, окрім сильних якостей, мають ще й слабкі. Це імпульсивність, поверховість у почуттях, розпорошеність. Інтроверти ж сильні тим, що мають наполегливість, вміють вдумливо працювати, глибокі у емоціях і роздумах.

Як зазначалося вище, люди відрізняються ще й за якістю нейротизму. Ця риса забезпечує емоційну стійкість людини.Люди з високим нейротизмом часто бувають запальними, нервовими, надміру вразливими, важко звикають до нової обстановки. Людина з низьким нейротизмом відрізняється врівноваженістю, стабільністю, великою самоповагою, стійкістю до стресових ситуацій.Проте, як і у попередньому випадку, кожен із типів (“нестійких” чи “стійких”) має плюси та мінуси. Люди з великим нейротизмом, зазвичай, тонкі, чуйні, схильні до співчуття. Їх можна порівняти зі скрипкою: на легкий дотик вони відповідають мелодійним звуком. Люди з низьким нейротизмом досить часто (звісно, не завжди) бувають “товстошкірими”. Вони нагадують барабан: не відчувають натяків, їм потрібно говорити все прямо “в лоб”. Але такі люди дуже працездатні, можуть вистояти у найскладнішій ситуації та не втратити самовладання.

Яка професія вам підійде найкраще?

1.Якщо ви інтроверт і у вас високий нейротизм, ми не радимо вибирати професії, пов’язані з частими та інтенсивними контактами з людьми. Це професії бізнесмена, менеджера, вчителя, продавця. Шукайте свою майбутню роботу там, де можна працювати за письмовим столом, де можна зайнятися предметною працею – дослідженням, творчістю, щось майструвати, конструювати, моделювати тощо.

2.Якщо ви екстраверт і у вас високий нейротизм, вам небажано вибирати професії операторського типу: льотчика, шофера, диспетчера. Ви нудьгуватимете без спілкування з людьми, у вас можуть часто траплятися помилки у роботі – аварії, поломки та інші. Не вибирайте також професії на конвеєрному виробництві, пов’язані з монотонністю.

3.Якщо ви інтроверт і у вас низький нейротизм, вам підійде професія операторського типу, але протипоказана робота, яка передбачає спілкування з людьми (керівника, підприємця, педагога, журналіста, громадського діяча).

4.Якщо ви екстраверт і у вас низький нейротизм, то тут для вас ідеально підходять професії менеджера, керівника, бізнесмена. У тих галузях, де передбачено інтенсивне спілкування з людьми, ви завжди досягнете успіху.

Отже, можна дійти висновку, що кожен тип людського характеру хороший по-своєму. Більшість людей виявляють риси як першого, так і другого типу. Потрібно тільки знати про свої переваги і вади і вміти використовувати їх у сфері бізнесу.Проте для кожного з вас та чи інша професія, яка вам подобається, не може бути цілком забороненою. Існує чимало прикладів, коли людина успішно опановувала ту професію, для якої спершу “не підходила”. Насамперед за допомогою інтенсивного саморозвитку і самокомпенсування своїх слабких якостей. Інакше кажучи, і у такому випадку потрібно “зробити самого себе”.

Помилки при виборі професії

1. Ставлення до вибору професії як до незмінної.

У будь-якій сфері діяльності відбувається зміна занять, посад у міру росту кваліфікації людини. При цьому найбільших успіхів досягає той, хто добре пройшов початкові щаблі. Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. Зверніть увагу на те, що з кожним роком з’являються все нові професії. Будьте готові до того, що прийдеться регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не бійтеся того, що вибір професії зараз, в 11 класі, фатальним образом визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, необхідним у міждисциплінарних областях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте й знайдете щось більш привабливе, знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта мистецтвознавця допоможе юристові по своєю другою освітою розібратися в складних питаннях спадкування антикварних цінностей…

2. Існуючі думки про престижність професії.

Відносно професії забобони проявляються в тім, що деякі важливі для суспільства професії, заняття вважаються ницими, непристойними (наприклад: сміттяр). Економіст або психолог нітрохи не більш корисний для суспільства, ніж хімік або слюсар. Престижність професії повинна враховуватися – але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете володарем (якщо будете) “модної”, але не тієї спеціальності, що приносить задоволення. Або, чого доброго, виявитеся непридатнимиі для виконання основних робочих функцій…

3. Вибір професії під впливом друзів (за компанію, щоб не відстати).

Професію ми вибираємо за своїм “смаком” й “розміром” так само, як одяг і взуття. Почуття групи, орієнтація на однолітків – дуже позитивні особливості юнаків твого віку. Вони потрібні для освоєння норм поведінки в суспільстві, формування образу “Я” і самооцінки. Тому оглядайся на інших, порівнюючи (себе із друзями), а не сліпо повторюючи. Намагайся побачити, чим ти відрізняєшся від товаришів – і в чому ви подібні. Це допоможе зрозуміти, що якщо Вася йде на пожежника (а він – ризикова людина), тобі ця професія може не сподобатися (ти адже дуже обережний і розважливий).

4. Перенесення ставлення до людини-представника тієї або іншої професії на саму професію.

При виборі професії треба враховувати насамперед особливості даного виду діяльності, а не вибирати професію тільки тому, що тобі подобається або не подобається людина, що займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне зачарування викладачем (якщо тебе захоплює щиросердність фізика – це не означає, що тобі подобається фізика сама по собі, поза “комплектом”). Крім того, часто юнаки роблять помилку, намагаючись одержати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста. Спортсмени – вони не всі такі.

5. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь частковою стороною професії.

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах – частіше вони перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей – перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, що, до того ж, озвучить інший (диктор на телебаченні).

6. Ототожнення шкільного навчального предмета із професією або погане розрізнення цих понять.

Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібна здібніть до мови, багато – перекладач, екскурсовод, телефоніст міжнародного зв’язку тощо. Тому при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим предметом стоять. Для цього найкраще не просто вивчити професіограми або словники професій. Варто проаналізувати газети з вакансіями на біржі праці (там звичайно вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з лінгвістичною освітою (“українська мова й література”, “іноземна мова” у школі) може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і серетарем-референтом. До того ж май на увазі, що професій існує більше, ніж шкільних предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії звичайно можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами (звичайно відповідають вступним іспитам у ВНЗ при вступі на цю спеціальність). Скажімо, майбутньому економістові в школі може подобатися одночасно й математика, і географія.

7. Застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва.

В усі професії, і насамперед у робітники, впроваджується складна й цікава техніка, підвищується культура праці. (А комп’ютер впроваджується абсолютно всі сфери діяльності – аж до тваринництва).

8. Невміння/ небажання розбиратися у своїх особистісних якостях (схильностях, здібностях).

Розібратися в собі тобі допоможуть профконсультанти, батьки, учителі, товариші. Корисними також можуть виявитися психологічні тести, а також статті й публікації на тему популярної психології. Однак май на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що стався критично як до результатів тестів, так і до того, що пишуть у психологічних книжках. Завдання популярних тестів – активізація діяльності по самопізнанню (самоспостереженню, самоаналізу), а не видача тобі готової відповіді на питання про те, ким бути або наклеювання ярлика про те, який ти.

9. Незнання/ недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії.

Існують професії, які можуть бути тобі протипоказані, тому що вони можуть погіршити твій стан здоров’я. Таких професій небагато й до них належать, в основному, ті, у яких потрібна тривале напруження тих або інших фізіологічних систем. Комп’ютерники сильно напружують очі, а льотчики – серце…

10. Незнання основних дій, операцій та їхнього порядку при розв’язку, обмірковуванні завдання при виборі професії.

Коли ти вирішуєш завдання по математиці, то виконуєш певні дії в певній послідовності. Було б розумно підійти також і до вибору професії. Не сприймай жодні інструкції буквально, краще навіть, якщо ти творчо підійдеш до справи й розробиш для себе свій власний план – список необхідних для вибору професії дій. Сюди можуть бути включені: аналіз пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об’єктивна оцінка своїх здібностей, схильностей, знань (за допомогою тестів або ще якось) тощо.

НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Порада перша: Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, – це ваша увага. Пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!

Порада друга: Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

Порада третя: Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

Порада четверта: Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

Порада п’ята: Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.

Порада шоста: Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини. Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.

ВІДВІДУВАННЯ УЧНЯМИ ШКОЛИ

Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим,тому нагадуємо,що згідно з Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 646:

1. Учні, які тимчасово не відвідували загальноосвітній заклад,подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють,про причину відсутності на уроках, які зберігаються класним керівником протягом навчального року.
2. Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).
3. У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, авіаквитків тощо.
4. Факт запізнення та довчасного закінчення занять(наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).
5. У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до міського управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до служби у справах сім’ї та дітей та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД.

БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІТЕЙ, а тому зобов’язані забезпечувати відвідування учнями уроків у навчальних закладах:

І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:

-Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

– Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІІІ. Згідно Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

IV. Згідно Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Положення про загальноосвітній навчальний заклад у разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

Сім Правил Успішного Батьківства

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся порадами:

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко. Тому наступне:

4. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є нереальним варіантом – думайте про компроміс. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне – пам’ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини .

Пам’ятка: «Речі, які не слід казати дітям»

1.”Коли я був у твоєму віці…”. Дитина чує: “Твої проблеми не важливі, мені було важче”.

2. “Ти просто не розумієш!”. Дитина чує: “Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі”.

3. “Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми”. Дитина чує: “У тебе немає справжніх проблем”.

4. “У мене немає часу, щоб вислухати тебе…”. Дитина чує: “Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ”.

5. “Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…”. Дитина чує: “Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий”.

6. “Тому, що я наказав тобі!”. Дитина чує: “Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною”.

7. “Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?”. Дитина чує: “Мені прикро, що ти не хтось інший”.

ПАМ’ЯТКА «П’ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ»

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те , що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим.

Час – це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу.

Подарунок – це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога – кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали

Поради для батьків “Як допомогти дитині вчитися?”

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на її шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батьки повині, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання). Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав’язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном та інше, то це – найперша турбота батьків. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою. З першого вересня до цього додаються:

1 підготовка столу до виконання домашньої роботи;

2 збір портфеля;

3 підготовка (за допомогою батьків) шкільної форми або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу.

Пам’ятка для батьків:
«ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ: ЯК НАВЧИТИ БЕЗПЕЦІ У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ»

1. Роз’ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

• не можна викладати в інтернет інформацію про сім’ю та її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

• нікому, крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращим друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернеті так само, як у реальному житті. У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди потрібно з’ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі.

5. Звертатися за порадою – необхідно. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ДИТИНОЮ ПРО ВІЛ/СНІД

Як пояснити дитині, що серед багатьох хвороб, якими ми хворіємо, є і така страшна, як СНІД? Хоча діти дізнаються про існування СНІДу досить рано, але їх уявлення про цю хворобу схожі скоріше на фільм жахів, ніж на реальні факти. У вас є можливість донести до них більш достовірну інформацію. Зрозуміло, для цього вам доведеться спочатку довідатися подробиці про ВІЛ і СНІД самим.Ось деякі підказки, які допоможуть вам почати розмову:
Почніть розмову.
Зачекайте зручного випадку, щоб поговорити про СНІД з дитиною. Спробуйте прив’язати розмову до того, що дитина чує або бачить, наприклад, до реклами про СНІД. Після того, як ви з дитиною подивіться рекламний ролик, запитайте його: «А ти вже чув про СНІД? Як ти думаєш, що таке СНІД?».Таким чином ви можете з’ясувати, що відомо вашій дитині, і вже далі діяти, виходячи з почутого. Піднесіть факти Подайте чесну, точну інформацію, відповідну віку дитини та її розвитку. Восьмирічному дитині можна сказати: «СНІД – це хвороба, від якої людям буває дуже погано. Її викликає вірус, який називається ВІЛ. Вірус – це маленький мікроб ». Ребенок постарше зможе засвоїти більш детальну інформацію: «Твоє тіло складається з мільярдів клітин. Деякі з клітин, які називаються Т-клітинами, допомагають організму боротися з хворобами і залишатися здоровим. Але якщо в організм людини проникає вірус ВІЛ, він починає вбивати Т-клітини. Через деякий час організм більше не може боротися з хворобами, і така людина захворює на СНІД». Діти 10-12 років вже мають розуміти, як презервативи можуть захистити людей від СНІДу, а також знати, що вірус може передаватися від хворої до здорової людини, коли вони разом користуються шприцами для прийому наркотиків. (Якщо ви вже пояснили своїй дитині, що таке сексуальні відносини, ви можете додати: «Під час сексуальних відносин сперма з тіла чоловіка потрапляє в тіло жінки. Ця сперма може містити ВІЛ». Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, не потрібно піднімати цю тему під час першого оповідання про СНІД. Це не найкраща ідея зв’язати першу інформацію про секс, яку отримає від вас дитина, з такою серйозною хворобою).
Підкоригуйте інформацію, яку отримала дитина.
Дитячі помилки, пов’язані зі СНІДом, можуть бути дуже страшними, тому важливо підкоригувати їх якомога раніше. Уявіть, що ваш восьмирічний дитина одного разу прийшов зі школи в сльозах, тому що він впав на стадіоні і до крові розбив коліно, а інші діти сказали йому, що тепер він заразиться СНІДом. Як батько ви повинні пояснити: «Все в порядку, СНІДу в тебе немає. Не можна заразитися СНІДом через подряпину на коліні. Ти можеш заразитися, якщо рідини твого тіла змішаються з тілесними рідинами людини, яка хвора на СНІД. Тобі це зрозуміло?». Після такої розмови важливо перевірити, що ж дитина запам’ятав з вашої розповіді. Для того щоб дитина, особливо маленький, засвоїв, що таке СНІД, вам доведеться провести з ним не одна розмова. Виховуйте в дитині самоповагу Коли ми часто хвалимо своїх дітей, ставимо перед ними реальні цілі і підтримуємо їх інтереси, ми допомагаємо їм виховувати повагу до себе. А це дуже важливо, оскільки, коли діти задоволені собою, вони з більшою ймовірністю встоять перед спокусою вступити в статевий зв’язок до того, як будуть готові до цього, або спробувати наркотики. Одним словом, вони з меншою ймовірністю будуть демонструвати поведінку, яка може бути небезпечним в плані зараження СНІДом.
Ставте безпеку дитини на перше місце.
Деякі дорослі помилково вважають, що СНІД – це хвороба гомосексуалістів. У що б ви самі не вірили, нехай ваші переконання або відчуття не завадять вам розповісти дитині факти про СНІД та способи його передачі – ця інформація необхідна для його здоров’я і безпеки. Будьте готові до того, щоб обговорити смертельний результат Під час розмови з дітьми про СНІД можуть спливти питання про смерть. Підготуйтеся відповісти на них, прочитавши книги, доступні в бібліотеках або книжкових магазинах. На перший час пропонуємо вам три підказки: Поясніть про смерть простими словами. Раскажіть, що коли хтось помирає, він припиняє дихати, їсти, відчувати голод чи холод, і що більше ми не зможемо побачити цю людину. Це нормально, якщо маленькі діти не зможуть зрозуміти, що таке смерть. Будьте терплячі і повторіть свою розповідь стільки, скільки буде необхідно. Ніколи не порівнюйте смерть зі сном. Дитина може почати боятися, що якщо вона засне, то вже не прокинеться. Підтримайте дитини морально. Якщо необхідно, скажіть йому, що не помрете від СНІДу, і він теж не помре. Підкресліть, що хоча СНІД – дуже серйозна хвороба, її можна запобігти.
ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Що таке СНІД?
СНІД – це дуже серйозне захворювання, яке викликає дрібний мікроорганізм, званий вірусом. Коли ти здоровий, твій організм може боротися з хворобами, як Супермен бореться зі злодіями. Але коли людина заражається СНІДом, його тіло не може більше його захищати. Ось чому хворі на СНІД так погано себе почувають. Як можна заразитися СНІДом? Ти можеш заразитися СНІДом, коли рідини твого тіла змішаються з рідинами тілі хворого на СНІД. Не можна підхопити цю хворобу, як застуду, не можна також заразитися, доторкнувшись до хворого на СНІД або будучи поруч із ним, тому не хвилюйся, що можеш заразитися таким чином. (УВАГА: Якщо ви вже говорили з своєю дитиною про секс, вам слід додати: «Ти також можеш заразитися СНІДом під час незахищеного статевого акту з людиною, зараженою ВІЛ.

Чи можуть діти заразитися СНІДом?
Дуже мало дітей заражається СНІДом. Але якщо вони народилися від мами, у якої був СНІД, вони могли захворіти їм при народженні. Колись давно деякі дітки, які хворіли на гемофілію – хворобу, яка означає, що в людини в крові мало хороших клітин, а отже, йому потрібно переливати кров іншої людини, заражалися СНІДом під час переливання чужої крові. Але тепер такого не буває. СНІД, в основному, – це хвороба дорослих. (УВАГА: Якщо ваша дитина вже знає про зв’язок між сексом і СНІДом, а також внутрішньовенним вживанням наркотиків та СНІДом, ви можете також додати: «Іноді підлітки, які займаються незахищеним сексом або разом користуються шприцами для наркотиків, заражаються СНІДом». В цьому випадку ви все одно повинні зробити акцент на тому, що «СНІД, в основному, – це хвороба дорослих»).

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися це. У будь-якої людини, незалежно від того, як він виглядає, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде він розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з’ясувати, тільки якщо він перевіриться у лікаря. Самі різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

ВІД ДИТИНИ ПАХНЕ СИГАРЕТАМИ – ЩО РОБИТИ?

Не варто відразу хапати дитину за комір і трясти з криками «Будеш ще курити?». Підійдіть до проблеми серйозно. Проаналізуйте, чому дитина почала курити. Що конкретно куріння дає дитині. Цілком можливо, що це просто «експеримент», і «захоплення» пройде без вашого втручання, само собою.

Пам’ятайте

Курінням підліток може висловлювати свій протест проти батьківської диктатури.

Дитина вже виросла. У неї є потреба в незалежності, можливості самостійно приймати рішення.
Подумайте про те, які обмеження ви ставите для дитини. Розширте права дитини, нагадавши й про обов’язки.
Не починайте серйозних розмов зі слів «курити – здоров’ю шкодити», «ти ще не доріс» та ін. Цим ви заздалегідь забезпечите собі провал у досягненні результату. Будуйте фразу так, щоб дитина зрозуміла, що її ставлять на один щабель з дорослою людиною.
Не читайте нотацій, не дорікайте, не кричіть. Дайте дитині шанс прийняти рішення самостійно. Головне – попередьте його про наслідки. Як не дивно, підлітки, яким надають можливість вибору, зазвичай приймають правильні рішення.
Немає сенсу залякувати підлітка картинками з чорними легкими. Для нього набагато страшніше відчути неповагу друзів. А от розповісти про шкоду куріння для голосових зв’язок, шкіри і зубів, навпаки, потрібно. Хоча на деяких, особливо вразливих дітей картинки можуть і подіяти.
І найголовніше, на першому місці завжди буде стояти приклад батьків. Немає сенсу переконувати дитину у шкоді куріння, коли стоїш з сигаретою в руці. Дитина, яка з дитинства бачить батьків курцями, у вісімдесяти відсотках також закурить.